Форум міста Бобринець Кропивницької області

Тема: ПРИРОДНІ УМОВИ І ПРИРОДНІ РЕСУРСИ
Про перебування первісних людей на території краю свідчать знахідки місцевих краєзнавців Г. О. Семеська та Г. О. Лашкула. Знахідки зберігаються в місцевому краєзнавчому музеї. Біля сіл Піщаного, Малої Дрюкової, Свердло¬вого, Червонозорівки краєзнавцями були знайдені сліди мешкання людини кам'яного віку так званої мустьєрської епохи (30-40 тисяч років тому). Це зна¬ряддя праці з кременю, виготовлені руками стародавніх людей.
За доби неоліту, більше як 5 тисяч років тому, тут процвітала трипільська культура, про що свідчать знахідки посуду, знарядь праці та побуту тих часів. На межі ІІ-ІП тисячоліть трипільська культура раптово зникає.
Довгі часи наші землі заселяли скіфські племена, які на згадку про себе залишили кургани на неозорих бобринецьких степах. Скіфів витіснила серед¬земноморська раса монгольських та тюрських племен, що прийшли з Азії або з півдня.
Мешкало на території краю й слов'янське плем'я уличі. Та після того, як цими землями пронісся страшний чорний смерч монголо-татарської навали, квіту¬чий степ перетворився в Дике поле. Життя на цій землі на деякий час завмерло, але їй судилося вписати одну з найяскравіших сторінок в історію України.
В історії краю помітний слід залишила козацька доба. Нескінченні, багаті рослинним і тваринним світом поля притягували до себе посполитих людей. Не витримуючи утисків польських і литовських феодалів, тікали вони у незаселені «вольні степи».
Про те, що Бобринеччина повноправно може вважатися козацьким краєм, свідчать такі факти. Дорога з Чорнолісся в Крим пролягала через нинішній Бобринецький район. Тут проходив так званий Клобуцький шлях. Зліва і справа від нього були зимівники. У працях В. Антоновича є твердження, що зліва над Бобринкою і справа над Гнилим Сланцем та Мертвоводом жили козаки. Вче¬ний наводить такі назви козацьких зимівників: Остапова Балка, Хутір Козачий (поряд із селом Буховецьким), Карасів хутір (поряд з с. Новосамара).
1767 року запорізький полковник Андрій Кийнаш доповів Кошу (козацько¬му управлінню), що недалеко від річки Сугоклія засноване поселення Малий Бобринець.
Інтенсивний розвиток Бобринця почався з кінця XVII століття. З другої половини XIX століття помітно пожвавилося культурне життя, що було тіс¬но пов'язане з діяльністю корифеїв українського театру М. Кропивницького, І.Карпенка-Карого, братів Тобілевичів.
Поряд із сільськогосподарським виробництвом діяли промислові й торгові підприємства. Переважали дрібні кустарні підприємства. Розвивалися коваль¬ська, ливарна, швейна галузі. Чимало магазинів та лавок у місті належало Давиду Бронштейну - батькові Льва Троцького, ім'я якого вписалось у світову історію. Прикметно, що у 1917 році в місті існували три православних храми.
З 1923 року Бобринець - центр однойменного району.
З 1930 року почала виходити районна газета «Червоний шлях», згодом пере¬йменована в «Честь хлібороба».
У січні 1931 року Бобринецький район укрупнений за рахунок Братського району. У жовтні 1938 року Бобринець переведено до розряду міст.
10 січня 1939 р. утворено Кіровоградську область, куди увійшов і Бобринецький район. Край спеціалізувався на виробництві сільськогосподарської продукції. Тут також діяли маслозавод, інкубаторно-птахівнича станція та електростанція. У районі працювали поліклініка, дві лікарні, три амбулаторії, санепідемстанція, дві середні, три семирічні і початкова школи, сільськогоспо¬дарський технікум. Розвиток культури забезпечував міський Будинок культури і сім клубів.
З 6 серпня 1941 року до 16 березня 1944 року чорна ніч німецько-фашистської окупації лягла на землю Бобринеччини. З перших днів війни 9493 наших земляки пішли на фронт захищати рідну Вітчизну (кожен другий загинув), 4600 офіцерів і солдатів нашого краю нагороджені орденами і медалями СРСР.
На території району було утворено п'ять підпільно-диверсійних груп, серед яких молодіжна підпільна група Сергія Рибака, група «Південь», група «Бать¬ківщина». Найбільша група на території краю діяла в районах Витязівської та Братської територіальних громад. Особливим героїзмом відзначилася група під керівництвом В. Репешка. Підпільники визволили з концтаборів 67 полоне¬них, врятували від фашистської неволі 470 юнаків і дівчат.
У роки окупації гітлерівцями розстріляно, повішано, закатовано 532 жителі ра¬йону. Майже 3000 юнаків та дівчат було вивезено на рабський труд до Німеччини.
16 березня 1944 року частини 19,93, 113, 22 3-ї стрілецьких дивізій 57-ї армії III Українського фронту визволили Бобринець від фашистських окупантів.
П'ятеро наших земляків удостоєні високого звання Героя Радянського Со¬юзу. Це І. Індик, Д. Осадчий, А. Іванченко, В. Сербулов, а також льотчик-винищувач А. Коваленко - повний кавалер ордена Слави. Героїзм краян у роки Великої Вітчизняної війни увіковічено в пам'ятниках невідомому солдату, меморіалі загиблим бобринецьким учителям і учням, обелісках.
Район швидко заліковував рани, нанесені війною. Працьовиті жителі степового краю робили для цього все можливе. У 1945 році розпочало свою роботу училище механізації сільського господарства, яке у 1957 році було добудоване.
На початку 1958 року відбулося подальше укрупнення колгоспів.
Близько 200 молодих людей поїхали на освоєння цілинних земель, понад 50 чоловік споруджували шахту «Кіровоградська-комсомольська» в Донбасі. У1958 році на новобудови з міста виїхало 67 юнаків та дівчат.
Протягом 1960-90-х років у Бобринці споруджено приміщення школи мистецтв, готель, аптеку, бібліотеку, автовокзал, гуртожитки, побудовано мости че¬рез річку Бобринку, обладнано стадіон. Стали до ладу Будинок культури, кіно¬театр, середня школа та школа-інтернат на 950 учнів, типовий дитячий садок, спортивний зал дитячої спортивної школи, лікарня на 200 ліжок, є лабораторії, жіноча та дитяча консультації.

Choha
викладач

Тема: ПРИРОДНІ УМОВИ І ПРИРОДНІ РЕСУРСИ
Геологічна будова
В основі геологічної будови території району лежить Український криста¬лічний щит, який представлений твердими породами, переважно із гнейсів і гранітів, на яких сформовані осадові породи третинного періоду - глини, рід¬ше піски, та четвертинні породи - леей.
Кристалічний щит утворює Придніпровську впадину, у південній частині якої розміщена територія Бобринецького району.
Рельєф
Лежить на південних відрогах Придніпровської височини. Поверхня - хви¬ляста лесова рівнина, розчленована річковими долинами і густою сіткою ярів та балок, у яких відслонюються кристалічні породи. Найвища точка над рівнем моря -218м (на північ від с. Витязівки).
Клімат
Середня температура січня -4,9°С, липня <22,6°С. Період з температурою по¬над <10°С становить 168 днів. Середня кількість опадів - 420 мм (близько 70 % в теплий період року). Висота снігового покриву 15 см. Міститься в посушливій, дуже теплій агрокліматичній зоні. У Бобринці працює метеостанція.
Поверхневі води
На території району протікають річки басейну Південного Бугу: Громоклія, Сугоклія, Мертвовід, Гнилий Сланець, Осиковата, Бобринка, Лозоватка, Богодушка, Дрюкова. Загальна протяжність рік 331 км, із них регульовано ставками 59 км. Річки належать до типу рівнинних, переважно снігового і дощового жив¬лення. Підземний стік відіграє незначну роль.
Ґрунти
Найпоширеніші чорноземи звичайні малогумусні різного ступеня еродованості (98 % площі району). Зустрічаються чорноземи глибинні, лучні, вилугувані, а також лучно-болотні, болотні, торфово-болотні й дуже рідко піщані ґрун¬ти. З материнських порід переважають леей, зустрічаються глинисті й піщані відклади, а також підпираючі материнські породи граніти. Внаслідок вираженої водної ерозії ґрунти сильно піддаються руйнуванню, що у свою чергу впливає на вміст гумусу.

Флора та фауна
У районі переважає степова рослин¬ність. Трав'яниста рослинність представ¬лена різнотравно-типчаковою формацією, осоками тощо. Найчастіше зустрічаються: житняк гребінчастий, стоколос, лобода, пи¬рій звичайний, звіробій, васильки, сон-трава, линець жовтий, конюшина трійчаста, гінець звичайний, трихребетник, ромашка лікарська, чебрець і багато інших трав. Основні породи невеликих за площею лісів - дуб (61 %), клен, липа.
З представників тваринного світу найбільш поширені в районі заєць-русак, козуля, тхір сте¬повий, куниця, лисиця, ондатра, зустрічається борсук, мігрує кабан; з птахів - лелеки, біла та сіра чаплі, куріпки, фазани, лисухи, качки, гуси, а та¬кож значна кількість мігруючих птахів.
Природно-ресурсний потенціал
У районі добувають граніти, гнейси, каолін, пісок, суглинок. Тут налічується 17 кар'єрів за¬гальною площею 34 га, з них виробничого зна¬чення - 2, інші - місцевого значення.
Земельні ресурси району складають 149 631 га, з них найбільше - 90,2 % займають землі сільсько¬господарського призначення - 134 957 га (ріл¬ля - 118 568 га), землі промисловості, транспор¬ту - 1 068 га, оборони та іншого призначення - 20 га, землі природоохоронного, оздоровчого та історико-культурного призначення - 0,11 га, землі лісового фонду 253 га. Землі району ха¬рактеризуються значною еродованістю ґрунтів. Поверхневий змив складає 8-10 т/га, а втрати гумусу за останні 20 років становили 2 %. Роз¬орювання становить 87,8 %.
Площа, що зайнята в районі лісами й чагар¬никами, становить 4 752,4 га. У віданні під¬приємств ДЛГО «Кіровоградліс» знаходиться 1 473 га лісів.
На території району 229 ставків з площею водного дзеркала 1 282 га, одне водосховище з площею водного дзеркала 105 га. Прогнозні запаси підземних вод становлять 3,6 млн. м2 на рік. Ґрунтові води знаходяться на глибині нижче 7 м, у балках до 2 м.
Екологія, охорона природи
У районі - 9 заповідних об'єктів. У долині річки Бобринка розмістився за¬казник загальнодержавного значення «Шумок» площею 20,10 га. Рослинний покрив цього куточка відрізняється багатством і різноманітністю.
На схилах великої балки річки Сугоклія розташований ботанічний заказник загальнодержавного значення «Богданівська балка». Для цієї території характерні кам'янисті відслонення у вигляді гранітних плит. Милують око затишні куточки Бобринеччини: заповідні урочища місцевого значення «Мертвоводдя», «Юр'ївська балка», «Чобіток», ландшафтний заказник місцевого значення «Булгаківська балка», пам'ятки природи місцевого значення «Слони» (гео¬логічна), «Макарівська» (ботанічна), ботанічний заказник місцевого значення «Мюдівська балка».

Закрити